Важкий шлях до боргової свободи: як (не) працює банкрутство і чому фізособи можуть про це лише мріяти

• Facebook
• YouTube
• Tumblr
• RSS Feed
• Mail

Закон дозволяє українцям оголошувати себе банкрутами і списувати борги, але скористатися цим правом непросто. В чому справа і чи є вихід?

Віднедавна в Україні працює кодекс, який дозволяє громадянину оголосити себе банкрутом і списати борги.

Скористатися цим правом можуть українці, які потрапили в скрутні життєві обставини і потопають у боргах.

За даними Мін’юсту, банкрутами стали лише 38 осіб, хоча офіційно в Україні боржниками є понад 760 тис громадян. На шляху до звільнення від боргів стоїть одна перепона: надто висока вартість проведення процедури банкрутства.

Громадяни не можуть сплатити кілька десятків тисяч гривень, тому далі ведуть безрезультатні перемовини з колекторами.

Як вийшло, що простих громадян позбавили можливості вибратися з боргової ями та чи є вихід із ситуації?

Надія на банкрутство

Чи не найбільше на банкрутство чекають жертви мікрофінансових організацій (МФО). Ці люди довірилися рекламі про швидкі гроші під 0%, і реальні ставки 500-700% річних стали для них холодним душем. Киянка Анна – одна з жертв.

“У 2017 році в мене була робота, на якій я отримувала нестабільну зарплату. Я могла забирати її частинами, по 100-200 гривень, а могла й місяць чекати, поки її виплатять. У таких випадках я зверталася до МФО. Йти до банку заради 2-3 тисяч гривень сенсу не було, а МФО виглядали простішою альтернативою.

Коли прийшов час погашати позику, зарплату знову затримали. Кредит в МФО довелося продовжити, а за таких умов там починають нараховувати відсотки. Щоб погасити борги, я взяла нову позику, потім ще одну і так далі.

У 2019 році я залишилася без роботи. У грудні того року звернулася до юристів, щоб відкрити справу про банкрутство. Я зрозуміла, що це замкнене коло, що я не зможу заробляти стільки, аби існувати і при цьому гасити борги. Я хотіла не стільки стати банкрутом, скільки отримати план реструктуризації боргів”.

За два місяці до цього, 21 жовтня 2019 року, набув чинності “Кодекс з процедур банкрутства”, який дозволяє боржнику оголосити себе банкрутом. Що це дає?

Після відкриття судом справи про банкрутство нарахування відсотків і штрафів за зобов’язаннями заморожується. Це робиться для того, щоб борги не росли. Боржнику не потрібно розриватися між різними кредиторами – усі зобов’язання об’єднуються в одну справу, у рамках якої вирішується питання виплати боргів.

Результатом може стати визнання особи банкрутом, продаж її майна і списання боргів або їх реструктуризація. Позичальник отримує спокій: на стягнення боргів запроваджується мораторій, і колектори не можуть тероризувати боржника.

“Через колекторів я втратила роботу. Вони домоглися, щоб усю зарплату, яку я отримувала на новому місці роботи, списували на оплату боргу. Коли про це дізнався мій роботодавець, то звільнив мене”, – розповідає Анна.

Процедура банкрутства передбачає й неприємні моменти. Після подання боржником заяви до суду йому забороняють виїзд за кордон, а після визнання банкрутом усе майно, крім нерухомості, де він проживає (квартира до 60 кв м або будинок до 120 кв м), продають для погашення боргів.

Попри привабливість процедури, за майже півтора року її пройшли лише 38 фізичних осіб, з яких 35 – у 2020 році, кажуть у Мін’юсті. Ще двоє людей звільнилися від боргів у зв’язку з виконанням ними плану реструктуризації.

40 завершених справ про неплатоспроможність фізосіб для країни, у якій офіційно боржниками (не рахуючи штрафи за адміністративні порушення, комунальні платежі й аліменти) є 760 тис громадян, – дуже мале число.

У чому проблема банкрутства

Відповідь – у самому кодексі. Аби суд відкрив справу про банкрутство, боржнику необхідно надати довідку про оплату послуг арбітражного керуючого за три місяці. Керуючий збирає інформацію про наявне майно боржника. На її підставі суд ухвалює рішення про банкрутство чи реструктуризацію.

У 2021 році місяць роботи арбітражного керуючого в межах справи про банкрутство фізосіб коштує 11 350 грн (п’ять прожиткових мінімумів). Тобто для відкриття судом провадження необхідно внести 34 050 грн.

Якщо в борги влізла вся родина, то справу потрібно відкривати щодо кожного члена сім’ї. Відповідно зростають витрати на послуги арбітражних керуючих. Так, зокрема, сталося з Романом із селища Красне на Львівщині.

“Я закривав кредити МФО доти, доки міг. Коли ці можливості закінчилися, то попросив дружину допомогти. Вона теж почала оформляти кредити в МФО. На них також почали “капати” шалені відсотки та штрафи. Якщо взяв 7 тисяч гривень, то за день прострочки маєш заплатити 750 гривень.

Аби суд відкрив провадження про банкрутство, за послуги арбітражного керуючого потрібно заплатити і за мене, і за жінку. Разом – понад 60 тисяч гривень. Таких грошей у нас зараз просто немає”.

Справу про банкрутство можна відкрити за наявності боргу понад 180 тис грн (30 мінімальних зарплат). Тобто витрати на арбітражного керуючого становлять п’яту частину від суми боргу, через який людина йде на банкрутство. Для багатьох, хто опинився в скрутному становищі, ця сума непідйомна.

ЕП звернулася до Мін’юсту з питанням, чи можна відтермінувати або зменшити сплату внеску за послуги арбітражного керуючого.

“Кодекс не передбачає можливості розстрочувати, відкладати або зменшувати розмір винагороди керуючому реструктуризацією, яка має бути авансована боржником на депозитний рахунок господарського суду та є необхідною умовою прийняття заяви про відкриття провадження”, – відповіли в Мін’юсті.

Історії Анни та Романа непоодинокі, кажуть юристи. “80-85% наших клієнтів з такими ж “цікавими” історіями. Вони всі однакові: боргова піраміда вибудувалася, у боржника немає грошей і він не може звернутися до суду”, – каже заступник директора юридичної компанії “Звільнимо” Олег Болотський.

Його компанія займається справами про банкрутство фізичних осіб і навіть проводила опитування серед арбітражних керуючих стосовно того, чи готові вони отримувати винагороду в справах про банкрутство в розстрочку. Погодилися на такі умови близько 50 опитаних осіб або 66%.

“Ми питали в арбітражних керуючих, чи готові вони певний час працювати на волонтерських засадах. Дехто відгукнувся: якщо бачитимуть, що людина не може оплатити послуги, то допомагатимуть безкоштовно”, – додає він.

У більшості випадків охочим відкрити провадження про власне банкрутство на заваді стає лише норма про необхідність оплати послуг арбітражних керуючих. Попри те, що останні готові отримувати гроші поступово чи працювати задарма.

Що далі

Покращити ситуацію для боржників могли б зміни до кодексу. Наприкінці 2020 року Кабмін зареєстрував у парламенті відповідний законопроєкт. Пропоновані зміни не торкаються оплати послуг арбітражних керуючих, але цю норму можна внести в документ під час його опрацювання в стінах Верховної Ради.

Законопроєкт перебуває на розгляді комітету з питань економічного розвитку. “Ухвалення документа залежить від плану роботи комітету. Ми готові спілкуватися з експертами та могли б винести це питання на голосування в березні”, – повідомив ЕП голова комітету Дмитро Наталуха.

Тим часом боржники через суди домагаються відкриття судами проваджень про банкрутство. Деякі справи дійшли до Європейського суду з прав людини.

“Якби суди могли відкривати провадження про банкрутство, то там можна було б довести, що в людей немає коштів. Люди не можуть це довести, що порушує європейську конвенцію про справедливий суд”, – каже Болотський.

Поки суди щодо дозволу на відкриття провадження про банкрутство тривають, борги Анни продовжують зростати. “Я вже навіть не знаю, яка там сума, бо МФО заблокували мої електронні кабінети. Рік тому там було 250 тисяч гривень основного боргу, а з відсотками – понад мільйон”, – скаржиться вона.

Весь цей час її та багатьох інших боржників продовжують тероризувати колектори. Роботу останніх депутати планують унормувати, проте відповідний законопроєкт поки що ухвалений лише в першому читанні.

Джерело: https://funds2010.epravda.com.ua

Підписуйтесь на наш канал в Telegram – будьте в курсі останніх новин!

Також Ви можете Розмістити свою скаргу, статтю або новину на нашому сайті.