Бершов Геннадій Євгенович – Голова Харківського апеляційного адміністративного суду

Геннадій Євгенович почав свою юридичну кар’єру у Житлово-експлуатаційному об’єднанні Київського району Харкова.  Згодом перейшов на службу Управління сільського господарства Харківського району, а 1993 року влаштувався у податкову інспекцію, де перебував до призначеннясуддею у Харківський районний суд Харківської області в 1997-му.

2006 року Геннадія Євгеновича перевели до Фрунзенського районного суду, там його вперше призначено головою.

На теперішнє місце роботи, тобто в апеляційний адмінсуд, суддя перейшов у 2012 році, де також став головою. Зазначимо, до 2014 року голів призначала Вища рада юстиції і кандидати, зазвичай, проходили співбесіди у Адміністрації Президента і нелояльні претенденти головами не ставали. У 2014 році закон дав можливість суддям самостійно обрати голів. Але як і у більшості судів, колектив Харківського апеляційного адмінсуду вирішив, що оновлення не потрібне, і обрав Геннадія Бершова. Цікаво, що Геннадія Бершова обирали таким чином тричі поспіль, а це суперечить чинному Закону України «Про судоустрій та статус суддів», де написано, що суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль.

Декларації доброчесності Геннадія Євгеновича різняться між собою.  Спочатку він підтвердив, що ним пройдено перевірку відповідно до ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а потім – не підтвердив. Під час співбесіди, каже, помилився.

Геннадій Бершов був доповідачем гучної справи, яка пролунала далеко за межі Харкова. Зокрема влітку 2014 року Харківська міська рада проголосувала за включення до почесних громадян міста члена комітету ради РФ по обороні та безпеці Олександра Шишкіна та російського бізнесмена Павла Фукса. Ці особи, будучи членами Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації, голосували за рішення, які дозволили анексію Криму та військову агресію Росії проти України. Вказане рішення вдалося відмінити прокурору в першій інстанції, однак апеляційна, за головуванням Геннадія Бершова, стала на сторону Кернеса. Суд вирішив, що депутати Федеральних Зборів здійснили великий внесок у культурний і духовний розвиток Харкова, а тому цілком заслуговують на такий статус.До речі, з ініціативою присвоїти цим зрадникам звання «Почесний громадянин міста Харкова» виступив митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій з Московського Патріархату, який зараз активно виступає проти Томосу про автокефалію Української православної церкви та щодо якого журналісти теж розповіли багато цікавого.  До речі, рішення Бершова потім-таки було визнане незаконним Вищим адміністративним судом.

У 2017 році Геннадій Євгенович також подавав свою кандидатуру на посаду судді Верховного суду. Тоді Громадська рада доброчесності склала на нього негативний висновок, де обґрунтувала порушення Геннадієм Бершовим суддівської етики: поінформованості, розсудливості та законослухняності. Підстави – недостовірні відомості у майнових деклараціях кандидата. Крім того, під час співбесіди він не зміг документально підтвердити законність походження набутого родиною майна.

Через негативний висновок ГДР кандидатура Бершова потрапила на пленарне засідання ВККС, де її розглядали всі члени комісії. Геннадій Бершов став одним із небагатьох суддів, щодо якого думка членів ВККС одноголосно співпала з рішенням Громадської ради доброчесності: кандидатуру остаточно зняли з конкурсу.

Ми проаналізували декларації судді за 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 роки. А також – форму змін.

За цей період суддя отримував лише нагороду за суддівство. З 2012 по 2017 рік він задекларував 1 849 027 грн, дружина,  Бершова Ірина Олександрівна, спочатку показувала дохід від підприємництва, а потім від служби у Харківській міській раді. У підсумку її офіційний дохід склав 1 488 370 грн.

У майновій декларації судді ми нарахували п’ять квартир. Чотири знаходяться у межах Харківського району і одна у Криму. Зокрема з 1999 року дружина Ірина Бершова і брат Вячеслав Гудков володіють помешканням на 86,1 кв. м.

У 2013 році подружжя купує квартиру у Харкові та вказує вартість 320 000 грн. Житло знаходиться у центральній частині міста і середня ціна на помешкання схожої площі у той час сягала 500 000 грн, що може свідчити про недостовірність відомостей.

Але це не єдиний правочин, здійснений подружжям того ж року. У жовтні 2013-го вони купують квартиру схожої площі за 149 000 грн у Криму. За відомостями Громадської ради доброчесності, середня ринкова вартість схожих квартир була вищою і становила близько 8000 грн за кв. м.тобто не менше 416 000 грн.

Таку низьку ціну і ще й на межі суми, з якої є обов’язковим безготівковий розрахунок (150 000 грн) – це може розцінюватися як сприяння кандидатом продавцю ухилятися від оподаткування доходів від продажу нерухомості. Сам, крім того, кандидат міг ухилятися від перевірки джерел походження коштів.

Явні порушення у декларуванні майна можна відшукати у відомостях про транспортні засоби. Станом на 2017 рік Геннадій Євгенович показав Volkswagen Tiguan, придбаний у 2013 році за 337 478 грн. Якщо додати куплені тоді квартири, то можна помітити перевищення видатків над доходами.

Цікава історія виявилась із позашляховиком Toyota Land Сruser 2013 року. Автомобіль записаний на матір судді Віру Бершову. Журналістам «Наших грошей» Геннадій Бершов сказав, що мама заробила на машину, працюючи на «шкідливому» виробництві. За даними ГРД, ринкова вартість позашляховика дотягує до 1 000 000 грн. І хоч придбаний і довірений суб’єкту декларування транспорт був у 2013 році, в паперових деклараціях він не вписаний, що свідчить про порушення.

Торік НАБУ зробило запит у ДФС і дізналося, що пенсіонерка Віра Бершова не мала достатній доходів для придбання такого люксового автомобіля. Тож питання, звідки взялися кошти, справедливо адресували Геннадію Бершову, бо ж фактично купив автівку він, і записав її на маму для уникнення декларування.  Родзинкою на тортику в цій історії є відсутність водійських прав у мами Віри Бершової.

Але це не весь автопарк родини Бершових. У більша ранніх деклараціях суддя писав, що користується також Toyota Camry 2015 року випуску, яка належить другові Шевченку Олександру Івановичу. Однак у 2017 році чомусь забув указати цей автомобіль, хоча повинен був.

Торік під час аерозйомки суддівського помешкання ми побачили на подвір’ї автомобіль такої ж моделі з номером АХ2750АР. Згідно з реєстром транспортних засобів, власник номеру значиться той самий Олександр Шевченко.