У кінці жовтня до Києва з’їдуться судді з усієї України для того, аби вибрати з поміж 16-ти претендентів трьох нових суддів Конституційного суду України. Як свідчить аналіз кандидатів, здійснений ГО «Автомайдан» та «Центр протидії корупції», переважна більшість із них не відповідають критеріям доброчесності.
Знайомтеся, голова Херсонського апеляційного суду – Олександр Іванович Коровайко.
Розпочав кар’єру 1990-го з посади юриста виконавчого комітету Великолепетиської райради. Уже через 2 роки, 1992-го, був обраний суддею Великолепетиського райсуду Херсонської області, а згодом очолив цей суд. 2002-го перейшов до Новокаховського міського суду області, де також став головою.
На посаду судді Апеляційного суду Херсонської області обраний Верховною радою в 2008 році безстроково. У березні 2012 році він став заступником голови суду. Тоді головою був Іванищук Анатолій Петрович, якого напередодні, 27 лютого 2012 року, спіймали на гарячому в одному з ресторанів м. Херсона при отриманні $100 тис. дол.
А вже у червні 2012 Вища рада юстиції, до складу якої тоді входили Андрій Портнов, Сергій Ківалов, Віктор Татьков, Ренат Кузьмін розглянула подання, очолюваної Інною Отрош Ради суддів загальних судів, і призначила Олександра Коровайка головою суду.
Усім відомо, що в ті часи «просто так» ніхто суди, а особливо апеляційні, не очолював. Саме тому після Революції гідності законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» було звільнено усіх голів суду. Однак на Коровайка це не вплинуло, бо у квітні 2014-го року судді Апеляційного суду переобрали його головою.
Через рік, 7 квітня 2015 року Коровайка знову обрано головою Апеляційного суду. Відповідно до судової реформи Порошенка Апеляційний суд Херсонської області ліквідовано, натомість створено Херсонський апеляційний суд. 8 жовтня 2018 року судді новоствореного суду вчергове обрали своїм головою Олександра Коровайка.
Таким чином, з 2012 року Олександр Іванович 4 рази поспіль обіймав посаду голови суду. Це прямо суперечить ст. 20 Закону «Про судоустрій та статус суддів», яка вказує, що одна і та ж особа не може бути головою суду більше ніж двічі поспіль. До речі, така позиція підтримана Вищою кваліфікаційною комісією, яка рішенням від 11.02.2019 № 189/вс-19 визнала недоброчесним кандидата на посаду судді Верховного Суду Шаповала М. М. саме за те, що він був головою суду більш ніж двічі поспіль.
У рішенні Громадської ради доброчесності щодо Коровайка є посилання на звернення громадської організації “Чесно” (м. Херсон), у якому стверджується, що він безпідставно скасовував рішення судів про покарання водіїв, спійманих п’яними за кермом. Ми проаналізували окремі рішення Коровайка про звільнення від відповідальності тих, хто їздить напідпитку і справді виявили дуже дивні речі.
Так у справі № 666/4691/15-п Коровайко встановив, що «судове засідання в суді І інстанції проводилось без участі ОСОБА_1. Відомості, що він був своєчасно сповіщений про день та час слухання справи, в матеріалах відсутні.» На цій підставі суддя скасував рішення про покарання п’янички та закрив справу у зв’язку із закінченням строку.
Однак у скасованій Постанові Дніпровського суд м. Херсона чітко вказано, що суд відбувався за участі водія та його свідків, які давали пояснення. Для суду вони видались непереконливими, а тому водій був визнаний винним. Чому суддя Коровайко вирішив, що засідання в першій інстанції відбувалось без водія – загадка.
Інша справа ще цікавіша. Відповідно до Постанови Херсонського міського суду (суддя Колєсніченко Т. Є.) у справі № 766/10069/16-п водій, якого спіймали за кермом у стані сп’яніння, в судовому засіданні провину визнав і був позбавлений водійських прав на один рік.
Однак Коровайко при розгляді апеляції на цю постанову зазначив, що «відомості, що ОСОБА_2 дійсно був присутній у судовому засіданні в суді I інстанції та визнав вину в матеріалах справи відсутні.» Постановою від 28.11. 2016 рішення про притягнення водія до відповідальності скасовано, а справу закрито у зв’язку з припиненням строку. Якщо твердження Коровайка відповідають дійсності, то виходить, що суддя Колєсніченко сфальсифікувала рішення суду, і Коровайко мав би звернутись до відповідних правоохоронних органів.
Подібна ситуація і при розгляді справи № 766/10861/16-п. Суд першої інстанції позбавив на рік водія можливості сідати п’яним за кермо. На суд водій не з’явився, але був його адвокат, який стверджував, що є медичний висновок про те, що він був тверезий. Однак адвокат висновок не надав, а медичний заклад, на запит суду спростував, що робив обстеження водія. За таких обставин суддя 1 інстанції визнав особу винною. Коровайко ж вирішив, що через відсутність на засіданні водія його право на захист було порушено та знову закрив провадження через завершення строку.
І таких сумнівних рішень судді Коровайка після звільнення від відповідальності спійманих п’яними за кермом справді багато.
До речі, Олександр Іванович і сам порушує правила дорожнього руху. У 2017 році на нього було складено протокол поліцейськими за порушення правил проїзду перехрестя. Однак він не повідомив про вказаний факт у декларації доброчесності.
Ми порахували сукупний дохід Олександра Коровайка а також його дружини Галини за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки. Хоча Галина Коровайко, судячи з декларацій чоловіка, взагалі ніде не працює й нічого не заробляє. Лише в 2016-му отримала подарунок у негрошовій формі, що становить 303 405 грн від Коровайко Лілії Герасимівни – матері судді.
Суддя ж Олександр Коровайко жив переважно на зарплату. Мав незначний дохід від викладацької діяльності та отримував страхові виплати. Після проходження оцінювання суддя почав отримувати значно більші доходи. У 2018 році суд виплатив йому 1,85 млн грн. зарплати. Очевидно значну частину цих доходів суддя зберігає в готівці, оскільки задекларував 30 500 дол. США готівки.
Олександр Іванович з 2016 року проживає в херсонській квартирі площею 146,2 кв. м. Нині це власність дружини Галини, якій житло подарували. Дарувальниця ж – уже згадана нами Коровайко Лілія Герасимівна.
Вказане житло спершу оцінили в 181 013, а потім в 303 405 грн, що об’єктивно не відповідає ринку. Зазначимо, у цій новобудові подібні за площею квартири коштують щонайменше 90 тис. дол. США.
За даними Громадської ради доброчесності, мати Коровайка купила її у 2012-му у віці 68 років. Найвірогідніше, майно кандидатом оформлювалося на родичку, щоб не пояснювати джерела коштів для її придбання.
І це не єдине майно, що купувала пенсіонерка. Вже коли Олександр Іванович міцно сидів у кріслі голови суду, його мама Лілія Коровайко на початку 2000-х купила в Сімферополі квартиру площею 65,1 кв. м, а далі записала її на дочку Тетяну.
Згодом пані Лілія придбала та зареєструвала на себе додаткові 34,8 кв. м, у Сімферополі по вулиці Лєрмонтова. Вартість однокімнатної квартири на той момент становила 11 514,24 грн.
Родина Коровайків взагалі дуже просто вирішує квартирні питання. Так пощастило з власним житлом і сину кандидата Андрію Коровайку. У 2014 році він зареєстрував в Одесі по вулиці Армійській 8б квартиру площею 95,7 кв. м. На той час йому виповнилося 26. Вартість житла подібної площі в тій же новобудові – 2,41 млн грн.
Якщо вірити деклараціям Олександр Коровайка, у судді з дружиною є лише один автомобіль Volkswagen Touareg, придбаний у 2013-му за пів мільйона гривень. Це ледь не вдвічі більше за його річний дохід у 2014-му. І номерний знак «козирний» – 0888.
Ще в березні 2018 року Вища кваліфкомісія визнала Олександра Коровайка таким, що відповідає обійманій посаді. А його співбесіду ви можете послухати тут. Нині голова Херсонського апеляційного суду хоче стати суддею Конституційного Суду України й те, чи вдасться йому обійняти настільки важливу посаду, стане відомо вже 29-30 жовтня 2019 року під час Всеукраїнського з’їзду суддів.
Джерело: blog.prosud.info