Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, прийняла Основний Закон країни. Це трапилось у 1996 році і так записано в преамбулі Конституції. Але то була Верховна Рада, яка хотіла приймати Закони для розвитку демократичної країни, в якій кожен її житель міг бути впевнений в своєму майбутньому і майбутньому своїх нащадків.
З кожним роком склад Верховної Ради ставав все більш орієнтованим на бізнес, а депутати – все більш залежними від нього та олігархів, а значить віддалялись від народу, який довіряв їхнім обіцянкам та обирав їх.
У 2014 році терпець обманутого народу урвався і він піднявся на захист своїх прав. Та тільки сталось не так, як гадалось. Ми думали, що то була праведна революція народного гніву, а виявилось, що народ використали ще більші негідники, які її і очолили, щоб дорватись до бюджетної годівниці. В черговий раз ми «обпеклись» на так званих народних депутатах та президенті, які як піна піднялись на хвилі людської боротьби та обіцяли нам покращення життя вже в найближчий час.
«Обіцянки» свої вони виконали сповна: почали «реформувати» країну. Реформа поліції, створення центрів надання адміністративних послуг, особливо зі спрощення реєстрації власності, яке Мінюст рекламувало як надзвичайне досягнення з економії часу і нервів людей – гордість нинішньої влади. І до чого вони призвели? До узаконення рейдерського захоплення майна громадян та бізнесу середнього класу під прикриттям поліції! Але й цього виявилось замало – політика геноциду народу призвела до повного його зубожіння, недовіри не тільки до влади, а й до банківської системи, якою керують не висококласні спеціалісти, що переймаються збереженням коштів населення, розвитком економіки та стабільністю національної грошової одиниці, а ставленики країни-агресора, мета яких відібрати у народу останнє, залишити його без даху над головою та, наостанок, набити власні кишені, відбираючи у нас те, що ще залишилось.
Бажання пограбувати у цієї банківської зграї виявилось настільки великим, а можливість настільки мала – зараз майже ніхто не звертається до них за кредитами, що вони вирішили повернутись назад та відібрати майно у всіх, хто вже мав «щастя» співпраці з банківською системою в минулому. І це стосується не тільки фізичних осіб, які брали споживчі кредити в іноземній валюті та сплатили їх банкам вже по декілька номіналів в гривневому еквіваленті, а й юридичних осіб – за спрощеною процедурою можна тепер вибрати собі найприбутковіший бізнес! І зробити це стає можливим завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 6027-д, який 03 липня 2018 року прийняла Верховна Рада і яким так забезпечила права і свободи людини та гідних умов її життя, що тепер громадянин в Україні стає рабом кучки олігархів та її цепних псів.
Закон захищає права кредиторів, до яких відносяться не тільки банки, а й інші фінансові установи, а права боржників просто знівілейовані. Завдяки зазначеному Закону будуть «забезпечені» роботою та високими заробітками нотаріуси, приватні виконавці, реєстратори та узаконено дії рейдерів-колекторів, так як кредиторам надано право в позасудовому порядку звертати стягнення на предмет іпотеки. При цьому проігнорована стаття 47 Конституції України – Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Банки та приватні виконавці «лютують», перереєстровуючи на себе і третіх осіб житло позичальників, викидають їх та членів їхніх сімей на вулицю, не зважаючи на наявність ні малолітніх дітей, ні пенсіонерів, ні людей з обмеженими можливостями, під надуманими приводами відбирають бізнес. Але зараз у громадян є хоч якась можливість захисту в судах, оскаржуючи дії нотаріусів та реєстраторів. Прийнятий же Закон позбавляє їх такого прававносячи зміни до Закону України «Про іпотеку» і спрощує процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та любу заставу – просто за приписом нотаріуса і без підтвердження заборгованості перед банком. Тепер кредитор може навіть за виконаним договором за домовленістю з «чорним» нотаріусом переписати на себе майно, яке йому сподобалось, а такий же реєстратор – зареєструвати це майно на кредитора. В такій корумпованій країні, як Україна, все можливо.
Прийнятий Закон стосується не тільки іпотечного кредитування. Народні депутати не врахували, що внесення змін до інших статей Цивільного законодавства, торкнуться всіх, хто підпадає під поняття «Боржник» та «Кредитор», так як надання кредиту – це є фінансова послуга, яка захищається не тільки Законом України «Про захист прав споживачів». При цьому найбільш вразливими будуть навіть не боржники за іпотечними кредитами, так як доки існують такі «драконівські» процентні ставки за банківськими кредитами, мізерні доходи громадян та непідйомні тарифи за комунальні послуги, іпотечними кредитами може скористатись максимум 1% багатого населення, в тому числі і народні депутати, які мають зарплату значно вищу від середньої по Україні.
Вразливими стануть люди, які змушені будуть звернутись до банків за споживчим кредитом:
– для оплати операцій, бо встановлені розцінки на медичні послуги в нашій країні такі, що людина щоб спасти своє життя, в нинішньому положенні, без банківського кредиту не має можливості;
– для оплати комунальних послуг, так як субсидії населенню зменшуються, а тарифи на послуги постійно збільшуються і щоб спастись від одних кредиторів, найбільш незахищені верства населення попадуть у пожиттєву кабалу до банків;
– учасники АТО, ООС та всі власники зарплатних кредитних карток, яким їхній заробіток перераховується на картку, так як дуже важко відслідковувати перевищення ліміту картки, а тим більше термін повернення. Це найбільш небезпечний кредит для людей, який робить їх беззахисними перед кредиторами – банками та іншими фінансовими компаніями після можливої переуступки боргу.
Таким чином, порушується не тільки стаття 8 Конституції, згідно з якою «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», а й стаття 21, яка передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, про що йдеться в її 22-й статті. Прийнятий же Закон не тільки звужує права людини, а й цинічно їх порушує. То скільки ще можуть знущатись над людьми олігархи та банківські бандити? Їм недостатньо того, що тарифи на комунальні послуги постійно збільшуються, ціни відповідно ростуть, гривня обвалилась як і зарплати та пенсії?
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» зазначеного Закону передбачено, що «Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка застосовується виключно до договорів, угод, що укладені після введення в дію цього Закону».
Це вперше в історії незалежної України, Верховна Рада так нагло і цинічно, в угоду власній наживі та заробіткам банківських олігархів, паплюжить Основний Закон країни, так як прийняте положення не узгоджується ще й із статтею 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Про яку стабільність може йти мова після прийняття цього Закону?
В справі від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України вирішив:
1. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Виявляється, що для депутатів олігархічної Верховної Ради, за виключенням невеликої кількості дійсно народних депутатів, ні Конституція країни, ні рішення Конституційного Суду не є такими, яких необхідно суворо дотримуватись. Задля власної наживи та виконання забаганок своїх господарів, вони готові навіть до повернення в «щасливе» радянське минуле, так як один раз передбачивши право перегляду норм Закону, за якими громадяни жили 10 років назад, можна відмінити і розпад Радянського Союзу.
Нині підписаний головою Верховної Ради Закон, знаходиться в адміністрації Президента, проходить експертний аналіз на відповідність Конституції та готується або на підпис Президентом, або з рекомендаціями скористатись правом «вето».
Пане Президенте, волею народу обраним Президентом України, заступаючи на цей високий пост, Ви урочисто присягали на вірність Україні та зобов’язувались усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконайте свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, накладіть «вето» на антиконституційний Закон і докажіть, що Ви є дійсним гарантом Конституційних прав народу України.
Молчанова Л.І.