Кожен день десятки раз сотні різних телеканалів на весь світ показують, що відбувається в Україні. Нам співчувають, за нас моляться, нам вдячні, нам допомагають, з нас беруть приклад бо ми декларуємо і ціною життя відстоюємо загальнолюдські цінності. Європа в захваті, готова нас бачити і приймає в свою багатонаціональну сім’ю. Вона відкрила кордони і дає притулок нашим жінкам, дітям і батькам, – тим, заради кого Україна спливає кров’ю, хто ототожнює наше майбутнє. Це дає нашим бійцям наснагу та впевненість, що родина в безпеці!
З Путіним, Лукашенко і «руским миром» все зрозуміло. Що ж бачить світ, крім крові, болю і страшних руйнувань?
А бачить світ, що потяги на українських вокзалах натовп бере штурмом. Серед виїжджаючих чимало чоловіків призовного віку, присутність яких створює черги і значно ускладнює перехід кордону. Ніякої переваги вагітні, жінки та діти (майбутнє нації) не мають. Працює принцип сили! Люди в стресі, відчаї від горя і додатково страждають від цього безладу, що породжує паніку.
Чоловіки!
Невже так складно все це взяти під контроль і гідно організувати? Для цього не потрібні гроші, чи нам і в цьому слід покладатися на «Захід»? Де ж наша культура, українська єдність, стійкість та розуміння європейських цінностей.
Як можна говорити про організацію тотального захисту своєї країни, якщо навіть в цьому не можемо дати ладу?
Де лікарі-психологи, церква, політики, інтелігенція? Хто пояснює людям, як себе поводити на кордоні та за його межами? Що можна, а чого не варта робити в іншій країні навіть за таких умов? На що можна очікувати від доброзичливого населення та влади країни, яка тебе приймає? Де працівники наших посольств і консульств?
Такі речі не регулюються Указами чи Законами! Йдеться про елементарну мораль та самоорганізацію населення…
Підписуйтесь на наш канал в Telegram – будьте в курсі останніх новин!
Також Ви можете Розмістити свою скаргу, статтю або новину на нашому сайті.