Курс України на вступ до Євросоюзу – реальність чи черговий піар влади?

П’ять років боротьби позичальників споживчих кредитів в іноземній валюті показали як наша влада відноситься до народу. Стаття 3 Конституції України зазначає: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Про які права і свободи, здоров’я і життя, честь і гідність, недоторканість і безпеку може йти мова, коли справа стосується наданих банком злочинних споживчих кредитів в іноземній валюті. Головне в ній – отримання власного прибутку: чи то власниками банків, чи то їх керівництвом. А те, що більше тисячі позичальників, не витримавши валютного тягаря пішли з життя, що тисячі сімей залишились без даху над головою, що втратили здоров’я та стали інвалідами, владу не цікавить, вона просто ігнорує конституційні права громадян і захищає виключно себе в цьому бізнесі.

Це ж при цій владі махровим цвітом розквітли факторингово-колекторські компанії, які без докорів сумління відбирають не тільки житло у позичальників, а й займаються рейдерством будь-якого бізнесу, який сподобався можновладцям. Народні депутати на догоду господарям, приймають такі закони, які дозволяють без рішень судів, відбирати майно у людей і при цьому вони не переймаються, що ці закони суперечать Конституції України – а для чого, це ж ми господарі життя, а народ – це бидло, воно мовчить, значить ми все робимо правильно. І немає цьому народу в кого правди знайти – судова система, яка повинна його захищати, знаходиться на службі у панів, читай – влади. Правоохоронні органи в більшості своїй або нічого не роблять з такими компаніями, або негласно діють разом з ними.

Також читайте:  ЗВЕРНЕННЯ ДО ГОЛОВИ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ НБУ ДАНИЛИШИНА Б.М.

І тільки Європейський суд з прав людини є тією інстанцією, яка дійсно стає на її захист. Останні його рішення від 20.12.2018 р. та 16.01.2019 року це як ковток свіжого повітря для позичальників споживчих кредитів в іноземній валюті.

Рішення ЄСПЛ від 20.12.2018 р. стосувалось банків Угорщини. Предметом слухання справи були Заяви, подані фінансовими установами та лізинговими компаніями Угорщини, які входять і до складу ОТП банку в тому числі, зареєстрованими згідно з угорським законодавством, які діють у сфері споживчих кредитів, а також у договорах фінансового лізингу. Вони стосуються Закону №. XXXVIII 2014 року Угорщини, який передбачив, що деякі договірні положення, що містяться в таких договорах, стосуються кредитів, передбачених у валюті, є недійсними тому, що вони несправедливі.

Суд дійшов висновку, що ні законодавство, ні його вплив на цивільні права компаній-заявників та зобов’язань не становили порушення Конвенції. Отже скарга відповідно до статті 6 повинна була бути відхилена як явно необґрунтована.

Значно кращим є рішення ЄСПЛ у справі за участю банків Словенії і стосуються кредитів у швейцарських франках, в меморандумі якого зазначено, що статус 16 000 словенських боржників, що були обмануті банками за своїми кредитними договорами в швейцарських франках, є неприйнятним з моральної, цивільної, кримінальної, конституційної точок зору і з точки зору прав людини.

ЄСПЛ також зазначає, що в словенських банках відбулося несправедливе збільшення добробуту без тіні сумніву. «Оскільки банки діяли недобросовісно з точки зору цивільного права, існує також проблема кримінального права, пов’язана з відповідальністю керівників кредитних організацій за змову з метою спочатку обдурити боржників, а потім і словенську державу», – пише ЄСПЛ.

Також читайте:  ВІДПОВІДЬ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ НБУ НА ЗВЕРНЕННЯ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Найважливіше зауваження ЄСПЛ полягає в тому, що у Словенії є останній шанс вирішити питання через Конституційний суд і врятуватися від суворого рішення ЄСПЛ. В цьому випадку тягар нелояльної поведінки банків знову будуть нести платники податків, в той час як країна буде змушена платити високі моральні витрати перед Судом. Все це стосується України – ну просто з нас писано! І як тепер поведуть себе банки і суди?

Прийнятим у 2006 році Законом України «Про виконання рішень та практики Європейського суду з прав людини», урегульовано відносини з впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створення передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України. А в частині 1 статті 46 «Обов’язкова сила рішень та їх виконання» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р.), зазначено: Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду (ЄСПЛ) в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Це до того, що позичальники не зупиняться в своїй боротьбі проти банків-лихварів та обов’язково звернуться до Європейського суду з прав людини.

Чи може бути таке відношення нашої влади до обдурених споживачів кредитних послуг, чи отримають вони її підтримку у відповідності до статті 3 Конституції, побачимо найближчим часом. І нагадуємо, що зазначена проблема стосується біля 5,0 млн. громадян України, із них дві третини – це населення, яке має право голосу на виборах президента. І хай не думають банки, що ті позичальники, які програли суди і у них забрано майно, або закрили заборгованість за пропозицією банків, або їхня заборгованість переуступлена іншим кредиторам, не будуть боротись за свої порушені права.

Також читайте:  ПОЗИЧАЛЬНИКИ ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

В діях банків та влади як не було, так і не має ні логіки, ні перспективного бачення розвитку подій: коли 12 квітня 2014 р. люди вийшли на кредитний майдан, курс долара був 11 грн./дол., тобто різниця була всього 6 грн. і банки стали в позу, а коли долар став 20,72 грн., банки вже погодились на 8 грн. з різницею майже в 13 грн., що більше ніж у 2 рази. Якби тоді прислухались до позичальників і пішли їм назустріч, зараз були б вирішені питання зі значно меншими втратами. Виникає питання з ким і за що воювали банки разом з владою? І хто тепер буде нести відповідальність – Нацбанк, Кабмін чи Верховна Рада, коли позичальники масово звернуться до ЄСПЛ про свої порушені права, (вже готується декілька позовів)? Чи буде після цього існувати наша банківська система і скільки прийдеться сплатити Державі, в особі Нацбанку, позичальникам морального відшкодування за їхні порушені права відповідно до ст.56 Конституції? А прийдеться це робити, якщо ми йдемо до Європи! Там рішення ЄСПЛ обов’язкові до виконання!

У цій боротьбі нам і надалі допомагають громадські організації та юристи-міжнародники, своєчасно надають консультації та необхідну інформацію щодо подібних ситуацій з кредитами в іноземній валюті країн Європи.
І як результат, групою громадських організацій підготовлено відкрите звернення до голови Верховного Суду, яке і додається.

Автор: Любов Молчанова

Коментарі

коментар

1 коментар до “Курс України на вступ до Євросоюзу – реальність чи черговий піар влади?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

УкраїнськаРусскийEnglishDeutschItalianoLatviešu valodaPolski