«Очі горіли, горло пекло»: хворий на коронавірус розповів, як протікала хвороба

25-річний викладач з Північного Уельсу, який живе і працює в Ухані, став першим британцем, що підхопив «китайський» вірус. Він вирішив розповісти про те, як йому вдалося перемогти хворобу, яка стрімко поширюється по всьому світу.

До початку спалаху нового вірусу COVID-19 Коннор Рід майже рік пропрацював в одній зі шкіл Уханя.

У листопаді 2019 року він захворів.

Зараз з викладачем все в порядку – інфекція відступила. Нещодавно Коннор поділився записами зі свого щоденника, в якому він детально описав початок і перебіг хвороби, симптоми коронавируса, свої відчуття і свої способи боротьби з інфекцією. Наводимо їх повністю зі слів автора.

«День 1 – понеділок, 25 листопада: У мене застуда. Я чхаю, перед очима пелена. Але все не так погано, щоб не йти на роботу. Я приїхав в Китай, щоб викладати англійську мову, але тепер я менеджер в школі в Ухані, де я і живу останні сім місяців.

Я добре розмовляю мандаринською, і робота мені цікава. Не думаю, що моя застуда заразна, так що я спокійно ходжу на роботу. Живу я один, так що я навряд чи когось ще заражу. У новинах про віруси нічого не говорять. Так що приводів для занепокоєння немає. Думаю, це просто нежить.

День 2: У мене болить горло. Згадуючи, що моя мама робила в таких випадках, коли я був дитиною, наливаю собі чашку гарячої води з медом. Допомагає.

День 3: Я не курю і майже ніколи не п’ю. Але мені важливо швидше одужати, щоб ходити на роботу здоровим. У лікувальних цілях я додав трохи віскі в медовий напій. Вийшло щось на зразок грогу.

День 4: Минулої ночі спав як дитина. Китайський віскі, мабуть, лікує всі хвороби. Вип’ю ще одну чашку грогу ввечері.

День 5: Застуда минула. Нічого особливого не було.

День 7: Занадто рано радів. Я почуваюсь жахливо. Це вже не застуда. У мене все болить, голова гуде, очі горять, горло стягнуло. Інфекція спустилася нижче, і з’явився частий сухий кашель.

Це грип, і мені потрібно щось більше, ніж проста медова вода з чарівним віскі або без нього, щоб я відчув себе краще. Симптоми різко проявилися у мене днем, і, якщо вночі не станеться диво, завтра на роботу я не піду. Я не просто погано себе почуваю – я ще не хочу заражати грипом моїх колег.

День 8: Сьогодні я не пішов на роботу. Попередив, що, можливо, залишуся вдома до кінця тижня. Навіть кістки болять. Складно уявити, що у мене вийде одужати найближчим часом. Боляче навіть з ліжка вставати. Я лежу на подушках, дивлюся телевізор і намагаюся поменше кашляти – це боляче.

День 9: Навіть моє кошеня, що тиняється по квартирі, схоже, почувається недобре. Він не схожий на себе, і відмовляється їсти. Я його не звинувачую – у мене теж немає апетиту.

День 10: У мене все ще температура. Я випив чверть пляшки віскі, і все одно не відчуваю себе досить здоровим, щоб кудись йти. Не думаю, що грог чимось мені допомагає.

День 11: Раптово мені стало краще, принаймні, фізично. Грип відступив. Але моє бідне кошеня померло. Не знаю, чи було у нього те ж саме, що і у мене, і чи можуть взагалі кішки заразитися людським грипом. Відчуваю себе нещасним.

День 12: У мене стався рецидив. Коли я вже подумав, що видужую, хвороба накрила мене з новою силою. Мені тяжко дихати. Простий підйом з ліжка і похід в туалет закінчуються тим, що я задихаюся і падаю без сил. Я потію, у мене жар, запаморочення і сильний озноб. Працює телевізор, але я майже його не чую. Це кошмар.

До полудня я відчув, що задихаюся. Так я не хворів ніколи в житті. Я хапаю повітря ротом, а коли видихаю, мої легені видають такий звук, ніби-то стискають паперовий пакет. Щось не так. Мені потрібно до лікаря. Але якщо я сам подзвоню в службу швидкої допомоги, мені доведеться оплачувати виклик. І це коштує цілий статок. Я хворий, але не думаю, що вмираю – або?

Звичайно, я можу пережити поїздку на таксі. Я вирішив поїхати в університетську лікарню Чжуннань, оскільки там вчиться багато іноземних лікарів. Це не дуже раціонально, але в моєму гарячковому стані я хочу звернутися саме до британського лікаря. Я добре говорю мандаринською, так що з викликом таксі проблем немає. Поїздка займає хвилин двадцять. У лікарні діагностують пневмонію. Ось чому мої легені видають цей звук. Мені потрібно пройти обстеження, яке займе шість годин.

День 13: Повернувся додому пізно ввечері. Доктор виписав антибіотики для лікування пневмонії, але я не хочу їх приймати – боюся, що тіло виробить резистентність до ліків і в разі, якщо я дійсно серйозно захворію, вони не спрацюють. Віддаю перевагу боротися з хворобою народними методами.

Благо тепер я знаю, що це пневмонія. Мені всього 25 років, і у мене міцне здоров’я. Кажу собі, що приводів для занепокоєння немає. У мене є мазь для розтирання. Кладу трохи в окріп і дихаю паром, накрившись рушником. Віддаю перевагу «старій школі». Але антибіотики я залишив – на той випадок, якщо вони мені дійсно знадобляться.

День 14: Кип’ячу воду. Додаю мазь. Накриваюся рушником. Дихаю годину. Повторюю ще раз.

День 15: Всі дні злилися воєдино.

День 16: Дзвоню мамі в Австралію. Не було сенсу дзвонити їй раніше – вона б стривожилася і спробувала прилетіти до мене. Але у неї б не вийшло – гостьову візу в Китай оформляють цілу вічність. Радий чути її голос, але все, що можу – це прохрипіти в телефон: «Мама, мені так погано».

День 17: Мені трохи краще, але я поки не хочу сподіватися. Я вже через це проходив.

День 18: З легких більше не доноситься звук ламких гілок.

День 19: Я відчуваю себе досить добре щоб вийти на вулицю і купити ще трохи мазі. Ніс вже відчуває запах їжі, яку готують сусіди. І у мене вперше за два тижні з’явився апетит.

День 22: Хотів сьогодні вийти на роботу, але не вийшло. Пневмонія пройшла – але все болить так, ніби-то мене переїхав каток. У носі все горить, а барабанні перетинки ось-ось вибухнуть. Знаю, що так не можна, але я масажую слуховий прохід ватними паличками, щоб якось справитися з болем.

День 24: Алілуя! Думаю, мені краще. Хто знав, що грип може бути таким жахливим?

День 36: Прийшло повідомлення від товариша, яке змусило мене поспішити в магазин. По всій видимості, китайська влада стурбована новим коронавірусом, швидко захоплюючим місто. Ходять чутки про введення комендантської години і обмеження на пересування. Я знаю, що це означає – всі в паніці кинуться в магазини. Потрібно запастися найнеобхіднішим до того, як все розкуплять.

День 37: Чутки підтвердилися. Всім велено залишатися вдома. З того, що я чув: вірус схожий на різновид грипу, який може викликати пневмонію. Ну, це звучить знайомо.

День 52: Прийшло повідомлення з лікарні. Мені повідомили, що я був заражений Уханьскич коронавірусом. Вважаю, мені повинно бути приємно, що я не можу знову його «зловити» – тепер у мене імунітет.

Але я все одно повинен носити маску, як і всі інші, коли виходжу з дому, інакше мене можуть заарештувати. Китайська влада дуже ретельно намагаються стримати поширення вірусу.

День 67: Вже весь світ знає про коронавірус. Я розповів про це кільком друзям в Facebook, і якимось чином ця розмова потрапила в ЗМІ. Зі мною зв’язалися з місцевої газети мого рідного міста в Північному Уельсі. Можливо, я підчепив вірус на рибному ринку. Це відмінне місце, де можна купити недорогу їжу – частина Уханю, яку звичайні китайці відвідують кожен день. Я теж регулярно роблю тут покупки.

Бачив істеричні новини (особливо в пресі США) про те, що на рибному ринку продають м’ясо кажанів і навіть коал. Особисто я такого ніколи не бачив. Найдивніше, що я там помічав – це цілі тушки свині і ягняти разом з головою.

День 72 – вівторок, 4 лютого: Здається, газети вважають жахливим те, що я намагався вилікувати себе гарячим грогом. Намагаюся пояснити, що я поняття не мав про те, що хворий, але вони не хочуть цього чути. Тема в New York Post говорить: «Учитель з Великобританії стверджує, що він переміг коронавірус за допомогою гарячого віскі і меду». Хотів би я, щоб все було так просто ».

Джерело: https://antikor.com.ua

(Переглянуто 759 разів, 1 переглядів сьогодні)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *