Loading

Почну з того, що злочину без покарання не буває, так говорять в одному з фільмів. І з цим не можна не погодитись, особливо коли вислів стосується відносин споживачів фінансових послуг і банків. Запитаєте до чого я веду? А ось до чого – 20 грудня 2018 р. Європейським судом з прав людини було прийняте рішення за позовом ряду банків та лізингових компаній Угорщини, які входять і до складу ОТП банку в тому числі.
Предметом слуханя були Заяви, подані фінансовими установами, зареєстрованими згідно з угорським законодавством, які діють у сфері споживчих кредитів та кредитних договорів, а також у договорах фінансового лізингу. Вони стосуються Закону №. XXXVIII 2014 року, який передбачив, що деякі договірні положення, що містяться в таких договорах, стосуються кредитів, передбачених у валютах, є недійсними тому, що вони несправедливі.

Цим рішення ЄСПЛ поставив крапку нашим стражданням.
Прийнявши зміни до Конституції щодо європейського курсу розвитку України, влада повинна не тільки привести законодавство країни до вимог європейського, а й дотримуватись його виконання. Створений ЄСПЛ прецедент,призведе до того, що наші суди будуть змушені рахуватись з його рішенням, так як споживачі валютних кредитів тепер будуть йти до кінця в судових справах, тобто до позову до ЄСПЛ.
Важливим у рішенні є констатація факту Курією (Високим Судом Угорщини) – позиція 12. Нарешті, 16 червня 2014 року Курія винесла Рішення про уніфікацію громадянського права №. 2/2014 (далі – “Рішення про одноманітність”). Kúria, зокрема, визнала, що той факт, що боржник несе ризик коливань валюти (в обмін на отримання сприятливих процентних ставок), сам по собі не робить угоди недійсними. Проте валютні спреди, як це передбачено у контрактах, є недійсними. А це і є найголовнішим. В нашому випадку спредом є різниця між курсом отримання і діючим на сьогодняшній день.

Важливим також є ще й те, що ЄСПЛ визнав, що угорський Закон “Про єдність” був частиною більш широких законодавчих зусиль держави-відповідача (Угорщини) у відповідь на фінансову кризу, в якій особливо постраждали люди, які брали кредити в іноземній валюті. Суд вважає, що насамперед метою законодавця було збалансувати всі зацікавлені сторони, у тому числі споживачів, банків та національної економіки, і при цьому їм було дозволено деяку свободу дій. Тобто навіть ЄСПЛ визнав за можливе відхилитись від діючого законодавства, якщо це на користь людям. А нам вішали локшину на вуха б, коли говорили, що МВФ заперечував проти того, щоб НБУ прийняв рішення про те, щоб реструктуризацію валютних кредитів банки здійснили в примусовому порядку, бо це порушує закон.

Це про дії уряду Угорщини, який став на захист прав людей – споживачів кредитних послуг, а не банків і в цьому велика різниця у відношенні до українського народу нашої влади. І хто тепер буде нести відповідальність – Нацбанк, Кабмін чи Верховна Рада, коли позичальники масово звернуться до ЄСПЛ про свої порушені права, (вже готується декілька позовів)? Чи буде після цього існувати наша банківська система і скільки прийдеться сплатити Державі, в особі Нацбанку, позичальникам морального відшкодування за їхні порушені права відповідно до ст.56 Конституції? А прийдеться це робити, якщо ми йдемо до Європи! Там рішення ЄСПЛ обовязкові до виконання!

Що скажете тепер, панове банкіри? У ваших діях як не було, так і не має перспективного бачення і логіки: коли 12 квітня 2014 р. люди вийшли на кредитний майдан, курс долара був 11 грн./дол., тобто різниця була всього 6 грн. і ви стали в позу. Але тепер долар коштує 27,1 грн. і різниця становить уже майже 22 грн., що більше ніж у 4 рази від початкового курсу грн/дол. Якби банки тоді прислухались до позичальників і пішли їм назустріч, зараз були б вирішені питання практично без втрат. Виникає питання з ким і за що ви воювали, панове? За власні кишені? Тепер будете з них і розплачуватись!!!!!

Любов Молчанова

(Переглянуто 41 разів, 1 переглядів сьогодні)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *